Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 910/14347/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника військового прокурора Центрального регіону Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.10.14у справіГосподарського суду міста Києваза позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А0105.до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"проприпинення договорів та зобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивачів: Остапенко С.Г. (дов. від 14.11.14 № 220/847/д), Трегубенко А.С. (дов. від 25.12.14 № 116/12/16513),

відповідача: Букорос С.С. (дов. від 06.01.14 № 01/14),

Генпрокуратури: Яговдік С.М. (посв. № 029909),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 10.09.2014 господарського суду м. Києва в задоволенні позову про припинення договору від 18.06.2003 № 01/2003-06 оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України та повернення орендованого майна відмовлено.

Постановою від 23.10.2014 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення. а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору від 18.06.2003 № 01/2003-06 оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, укладеного між Військовою частиною А0105 та ЗАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти", (правонаступник ПАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти"), останньому надано у строкове платне користування транспортні повітряні судна для проведення авіаційних робіт, авіаперевезень вантажів, пасажирів, пошти, вантажу тощо на території України та за її межами. Тип ПС, заводські номери, індивідуально визначена вартість кожного ПС, комплектність ПС вказується в додатках 1-5 до цього Договору. Вартість ПС, які передаються в оренду визначено відповідно до Акту оцінки вартості окремого індивідуально-визначеного майна і наведено у додатку 3.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами, під якими розуміють: особливий стан в державі, введений згідно з чинним законодавством, з початком бойових дій за участю Збройних Сил України.

Також до форс-мажорних обставин, які чинять перешкоди орендарю у своєчасному виконанні його обов'язків зазначених у п. 8.1., відносяться: природні катастрофи, ембарго, блокади, стихійні лиха, страйки, заборона або відсутність дозволу на проліт офіційних Державних органів країни перебування або прольоту (заборона на виліт та проліт не повинні бути викликані будь-якими незаконними діями Орендаря), інші обставини, які виникнуть після укладення цього договору та які знаходяться поза контролем сторін, і якщо їх не можна було запобігти діями сторін.

У випадку наступу форс-мажорних обставин для якої-небудь із сторін, вона повинна в термін 24 годин оповістити про це другу сторону (п. 14.2 договору).

Згідно п. 14.3 договору у разі припинення договору відповідно до п. 14.1 на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення орендованого майна у справному стані протягом 3 діб із залишком ресурсу таким, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених п. 14.1.

На виконання умов договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято вертольоти МІ-8МТ, заводські номери 95224, 95225, 95226, 95227, 94911, 94913, 94995, 94996, 94997, 94998, 95002, 94841, 94843, 94851, 95209, 94912.

У подальшому до Договору неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом підписання додаткових угод.

Звертаючись з позовом у даній справі, військовий прокурор послався на настання особливого періоду в державі, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди згідно п.п. 14.1 та на підставі п. 14.3 договору повернути орендоване майно.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій послались на п.п. 14.4, 14.5 договору, якими встановлено, що якщо форс-мажорні обставини вплинули на строк виконання зобов`язань, то термін дії договору продовжується на термін дії таких обставин. Після закінчення дії форс-мажорних обставин сторони узгоджують умови продовження дії договору або його розірвання, а відтак, на думку судів, посилання позивача на ст. 205 ГК України, ст. 607 ЦК України та на п. 14.1,14.3 договору як на підставу припинення договору оренди є неправомірним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими.

Так, у п. 14.3 чітко передбачено, що у разі настання обставин, викладених у п. 14.1 договір припиняється, а повітряні судна повертаються орендодавцю.

При цьому посилання судів на те, що звільнення сторін від обов'язків не означає припинення договору суперечить приписам ст. 11 ЦК України, згідно якої саме правочин є однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків і, відповідно передбачення у договорі обставин, при настанні яких сторони звільняються від виконання останніх відповідає приписам ст. 212 ЦК України і тягне за собою припинення такого правочину.

Окрім того, судами безпідставно не прийнято в якості належного доказу повідомлення орендаря про настання форс-мажорних обставин викладене в листі Командування Сухопутних військ ЗС України від 18.03.2014 року № 116/6/2389 з вимогою про повернення орендованих вертольотів. На думку судів, дана вимога не містила відомостей про настання обставин, визначених п. 14.1 договору, в зв'язку з чим відповідачем було повідомлено Міноборони України листом від 20.03.2014 року № 424/14 про неможливість застосування п 14.3 договору при відсутності всіх складових, визначених сторонами договору, як відкладальна обставина для виникнення зобов`язань авіакомпанії із дострокового повернення вертольотів з оренди.

При цьому судами не враховано, що статтею 1 Закону України "Про оборону України" особливий період визначено як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту, введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про оборону України" визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Законом України від 17.03.2014 року №1126-VII затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію", який набрав силу 18.03.2014 року. Аналогічно, Законом України від 06.05.2014 року №1240-VII затверджено Указ Президента України "Про часткову мобілізацію".

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

До того ж, факт проведення в Україні бойових дій, вибухи, блокування населених пунктів підтвердження не потребує і є загально відомим фактом в розумінні ст. 35 ГПК України.

Окрім того, представниками Міністерства оборони України на стадії касаційного провадження було подано ряд нових доказів щодо доцільності повернення вертольотів відповідачу, які потребують вивчення та оцінки.

В той же час, з огляду на ч. ІІ ст. 1117, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 23.10.2014 Київського апеляційного господарського суду та Рішення від 10.09.2014 господарського суду м. Києва у справі № 910/14347/14 скасувати.

Справу № 910/14347/14 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.